неділя, 10 січня 2016 р.

Київ – собіратєль зємєль русскіх?

Київ – собіратєль зємєль русскіх?

          Поняттю збирання етнічних українських земель в єдину українську державу відповідає термін соборність. І на початку минулого століття така українська соборна держава розумілася як держава, яка об’єднувала б усі без виключення українські етнічні землі. Основна потреба в соборності - захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє українською мовою і є носіями української культури.


           Сучасні українські псевдо соборники сприймають праці теоретиків націоналізму, як святі книги, які завжди правильні і незмінні, так, начебто за 100 років геть нічого не змінилося, і продовжують і далі повторяти мантру про об’єднання етнічних земель. Та на превеликий жаль, на тих територіях вже майже нічого українського не залишилося, зараз там проживають люди, які не володіють українською мовою і вже точно не є носіями української культури.
На цій мапі подано мовну карту аккаунтів у мережі вк (Вконтакте). Червоний - переважають україномовні налаштування сторінки, синій - російськомовні налаштування сторінки. Більшість користувачів мереж - молодь, а значить таке наше майбутнє...
       
 Справжні ж, фактичні соборники добре усвідомлюють новітню ситуацію і розвернули вектор своєї діяльності з нереалістичного збирання неіснуючих українських земель до боротьби за виключення зі складу України територій, на яких проживає переважна більшість неукраїнського населення; тільки так можна зберегти українську мову і українську культуру. Зокрема, Крим, та окуповані території Донецької та Луганської областей ані мовно, ані культурно не є частиною української соборної території сьогодні; в даний час там знищується залишки українства, українська символіка та українські назви, закриваються українські школи.
            Проте, ситуація принципово змінюється, коли про соборність починають говорити україніти і їх ситуативні союзники щодо соборності - імперці! (http://ukrainiany.blogspot.com/2016/12/blog-post.html). В їхньому розумінні соборність – це захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє російською мовою. Тоді і претензії на колишні етнічні замлі вже не виглядають настільки нерозумними. Там зараз живуть такі самі російськомовні колишні українці. То чому б їх і не приєднати до Великої України-Русі?
             Зараз у соціальних мережах потужно розвернулася кампанія зі сторони Росії на замирення і прощення... До чого б це?
            Невже простимо, замиримося? А зважаючи на катастрофічну ситуацію в Росії-Московії, не за горами і її розпад, то може і у свій склад приймемо колишніх українців назад. А далі дивись може і колишніх «братів», та і всю Московію приєднаємо? Возродім Русь святую! (Але пам’ятаймо: Шоландія у свій час приєднала Англію. Хто зараз щось чув про шотландську мову?!!)

           Того і дивись: на часі постане лозунг «Кієв – собіратєль зємєль русскіх!» Все що й треба новітнім імперіалістам...

2 коментарі:

  1. проблема включення/не включення "сепаратистських" територій до складу України надзвичайно актуальна і широко обговорювана. Я не прихильник категоричності в тому, щоб залишити ці території поза рамками України. Це мабуть найпростіше з рішень. Але не забуваймо, що у нас дуже "тліючою" є проблема українсько-румунського пограниччя (Буковина), угорського (Закарпаття) і, врешті-решт - польського. По-моєму, цю проблему все-таки слід вирішувати трохи в нелінійний спосіб, як це зробили прибалти - естонці, латвійці- позбавити громадянських прав і громадянства сепаратистів Лугандону і Криму. А далі.... на жаль, все впирається у жадібність і космополітизм нашої еліти. яка заради збереження липецької фабрики веде переговори з Гризловим. Частково погоджуюся з твоєю думкою щодо того, що територія - це ще не держава, але й розкидатися "казенными землями" - теж не вихід. Однозначно найважливішим маркером української державності є український національний гуманітарний простір (мова. культура, історія...). Бісмарк говорив, що війну перемагають не гармати а сільська вчителька. І ще, нам дуже важливо вийти із траєкторії суспільно- політичного дискурсу, заданої імперією. Ти також правий у тому, що на теперішній час є велика загроза втягнення українців у черговий пропагандистський капкан Росії щодо "примирення". З огляду на значну кількість "українітів", то є дуже небезпечним для нас. будемо сподіватися, що опір суспільства цьому виявиться сильнішим за меркантильні інтереси влади.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Погоджуюся. А особливо з частиною про жадібність і космополітизм нашої еліти.
      Я б ще наголосив на двох моментах:
      1. Ідентичність українців сформована, але не отримуючи ідеологічної підтримки ця ідентичність розмивається. Слабкі потуги від розрізнених націоналістичних сил проти пропагандистської машини Росії і власної космополітичної еліти не можуть стати на заваді такому розмиванню.
      2. Ідентичність українітів несформована. Ії поступово і все більш наполегливо особливо останнім часом формують наші двомовні ЗМІ (мовно-шизофренічні).
      3. Ідентичність імперців також достатньо сформована і зараз в стадії транзиту від совка до російського імперіалізму.
      І що саме цікаво (з моїх канадських спостережень) імперці вербують своїх прихильників з обох когорт, плюс підсилюють українітів.
      Якщо українітський проект виграє, то ми будемо виглядати як Ірландія, у якої ірландська також державна мова, але коли запитати цією мовою, ніхто не відповість...
      http://linguapedia.com.ua/articles/irlandskij-yazyk-mertv-ili-eshhe-dyshit.html
      Я б не був настільки оптимістичним, як автор цієї статті. Він хотів би, щоб це був жанр оптимістична трагедія. Для мене ж це просто трагедія...

      Видалити